Юлія Яланжи
одеська художниця та дизайнерка, 35 років
Юлія – власниця галереї Yalanzhi Objects. Вона любить влаштовувати домашні вечірки у своєму творчому просторі. Ми потрапили на останню вечерю перед закриттям галереї. Подія була наповнена гастрономічними спогадами та планами на майбутнє.
Гастрономічні
фантазії
Я часто вигадую якесь смакове відчуття. Розкладаю його на інгредієнти, йду на ринок, закуповую продукти, а потім готую. Так сьогодні в нас на столі з’явилися запечені у маринаді перці зі шматочками персика, овечої бринзи та базиліку. Ми ще із Женею довго сперечалися, наскільки пахучою має бути бринза і чи товстими скибочками її нарізати.
Одеса – наша гастрономічна батьківщина. Ми обожнюємо локальні сезонні продукти, натуральні, не виснажені готуванням. Я, мабуть, ніколи не буду фарширувати рибу чи варити холодець. Але, наприклад, літо я розпочала з того, що вночі запікала баклажани та перці. Для мене це був момент «ммм… ось воно». Тому навіть привід зібратися не відіграє такої значущої ролі. Якщо ти полюбляєш готувати, для тебе радість – щось створювати. І, звичайно, приємно пригостити цим друзів.
Для нас задоволення втілити в життя усі ті смачненькі штучки, які спадають на думку. Поєднувати смакові компоненти – спочатку у фантазіях, потім у страві.
Раніше моя майстерня розміщувалася в приватному секторі: було класно вийти з електроплиткою у дворик і в тіні виноградної лози щось смажити.
Я обожнюю смачну їжу. Наприклад, грузинську кухню. Нещодавно навіть подумала, що б я обрала – покататися на лижах і поїсти грузинських страв чи поїхати на Балі та бігати там засмаглою на пляжі? І розумієте, я не змогла зробити вибір. Цей факт мене потішив.
„ Домашня вечірка – це шанс зробити усе так, як ти хочеш і любиш “
Місце та люди мають значення
Сьогодні ми зібрали друзів у галереї. В нас у гостях родини дітей, з якими потоваришував мій син Льова. За одеською фудблогеркою Сильвією Бронецькою до знайомства я стежила в інтернеті. А в реальності вона ще більш щира, ніж я уявляла. Наші діти здружилися на майстер-класах, які проводили в моїй галереї. І особисто для мене спілкування з родиною Сильвії – це як з’їсти смачне тістечко.
Сильвія принесла до загального столу молоду картоплю, смажені бички (традиційна одеська страва – ред.) та оладки з кабачка. Коли людина приходить гарно одягнена, з дітьми та ще допомагає накрити на стіл – це ж щиро та красиво.
З найпершого дня в галереї я так і уявляла посиденьки з друзями – за довгим столом. Ми й раніше влаштовували тут вечірки, навіть якось Новий рік святкували. Тут творча атмосфера: і короткометражки знімали, і музичні кліпи (наприклад, відео учасниці національного відбору на Євробачення 2018 року – одеської виконавиці Julinoza). Часто святкували в галереї дні народження.
Сьогоднішній вечір – купання в дружній атмосфері. Це чергова прощальна вечірка перед закриттям галереї, яка діяла в Одесі два роки. Ми з родиною переїжджаємо в Київ і, безперечно, заберемо із собою традицію збиратися з друзями в камерній атмосфері. Розумієте, такі зустрічі – це не просто звичка, це базова потреба для нас.
Секрет дружніх посиденьок
Секрет дружніх посиденьок простий – чесність. І це проявляється у всьому: що ми їмо, кого запрошуємо в гості. Для мене свято – це коли все довкола світиться. Ось тоді все вдалося. Іноді ти робиш усе можливе, а мерехтіння немає. Але коли після дня народження, який ми також організовували в галереї, мій син Льова зранку говорить: «Мамо, поверни мені вчорашній день», – значить, вийшло.
Сьогодні я відчуваю це мерехтіння. Навіть попри те, що до вечері з друзями був насичений день: зустрічі, похід на ринок, поїздки по місту. Одеса нині як гарячий кисіль. Я коли ходила Привозом у цю спеку, мені здавалося, що вже скоро на прилавках будуть продавати одразу запечені перці.
Я люблю швиденько все наготувати, а потім лягти із келихом (навіть у фартуху) на диван і насолоджуватися моментом.
Хороша вечірка завершується спільними подорожами
Домашня вечірка – це час дізнатися про проєкти друзів, про плани та подорожі. Часто жваві обговорення закінчуються придбанням квитків для спільного відпочинку. У нас багато друзів із дітьми одного віку – це ідеальний варіант: і дорослим цікаво, і дітям.
А ось тему мистецтва рідко зачіпаємо. Так повелося, що в мене мало друзів-художників.
Ми пристойні сусіди – вночі не кричимо з балкона, балаган не влаштовуємо. На вечірках у нас діє єдине правило для гостей – не матюкатися при дітях! А от сусідів на посиденьки не запрошуємо: живемо на орендованих квартирах, часто переїжджаємо, тому не встигаємо із ними подружитися.
Вечірки завжди закінчуються по-різному. Якось ми з друзями зустрілися на обід у четвер і ледь розпрощалися в понеділок зранку, коли всім потрібно було йти на роботу. Домашня вечірка перетворилася в постійну зміну локацій та емоцій, які перетікали одна в одну.
Дякуємо The Village за статтю і світлини.